П`ятниця
29.03.2024
03:03
Форма входу
Пошук
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

СТРАДЧІВСЬКИЙ НАВЧАЛЬНО-ВИРОБНИЧИЙ ЛІСОКОМБІНАТ

Природно-кліматичні умови району розташування підприємства

     Лісові масиви Страдчівського навчально-виробничого лісокомбінату розташовані на Розточчі, в північно-західній частині Львівсько-Бережанського водороздільного плато, згідно з районуванням професорів Горшеніна М.М. і Шевченка С.В. Клімат цієї місцевості характеризується значними опадами (середня багаторічна 645 мм), в окремі роки сягає 1000 мм (1974 р.), помірними коливаннями температур (середні t°С = +18 макс. і -3,7 мін.), середня температура повітря 7,5°С, при абсолютно мінімальній –34°С та максимальній +36°С, перебуваючи під сильним впливом Атлантичного океану. Трива­лість вегетаційного періоду - 212 днів (з 02.IV. по 30.X.). Переважаючі вітри - південно-західні і західні. Клімат Розточчя, у порівнянні з іншими лісовими районами західних областей України, дещо холодніший та вологіший.
     Місцевість розчленована, з чітко вираженим рельєфом, перевищення між мінімальними і максимальними точками досягають 100 – 170 м, при абсолютних висотах 400 м н.р.м. У підвищених місцях, на поверхні наявні вапняки та піщаники, ухили вкриті продуктами їх вивітрювання, а також лесовидними суглинками і лесами. В понижених місцях – наноси пісків та супісків водно-льодовикового походження. На таких ґрунтоутворюючих породах сформувались і різноманітні ґрунти.
     Згідно з проведеним у 1967 р. ґрунтово–лісотипологічним дослідженням, переважаючими є дерново-слабопідзолисті на флювіогляціальних відкладах (59,8%) та сірі лісові ґрунти на лесах (26,3%), менше дерново-карбонатних на продуктах вивітрювання вапняків (6,1%), решту площі займають інші типи і різновиди ґрунтів. Характерними типами ґрунтів є дерново-підзолисті, дерново-скритопідзолисті, дерново-перегнійно-карбонатні, дерново-глейові, сірі лісові та болотні.
Дерново-слабопідзолисті ґрунти по механічному складу, як правило, супіщані і легкосупіщані. У зв’язку з малим вмістом глинистих частин і незначними запасами карбонатів кальцію ґрунтоутворюючі процеси тут протікають по підзолистому типу. Профіль цих ґрунтів слабо диференційований по генетичних горизонтах. З поверхні до 12 – 25 см залягає гумусово-елювіальний горизонт світло-сірого кольору із слабозолистою грудковатою структурою, помітною кремнеземістю присипкою сипучої будови. З 12 – 35 см до 45 – 75 см, виділяється елювіальний горизонт білястого кольору, також з кремнеземистою присипкою сипучої будови. Глибше, до 90 – 140 см – слабо помітний ілювіальний горизонт світло-сірого кольору, часто з бурим відтінком і іржавими плямами, безструктурний, ущільнений. Кількість гумусу в горизонті в дерново-слабопідзолистих ґрунтах складає в середньому 1,1 – 3,6 %. В гумусо-елювіальному горизонті цей показник знижується до 0,6 – 1,0 %. З глибиною вміст гумусу ще більше знижується. Реакція ґрунтового розчину слабо-кисла. Висока зольність (до 27 %) і невелика потужність лісової підстилки, яка розкладається за 1,0 – 1,5 роки, свідчить про формування м’якого гумусу. Ці ґрунти характерні для сугрудковатих умов місцезростання.
     Ґрунти, які утворилися на алювіальних і делювіальних відкладах, мають гірший водно-повітряний режим, і тому тут спостерігаються процеси оглеєння. В північно-західній і центральній частині Страдчівського лісництва є ділянки ґрунтів глинисто-піщаного складу виключно на флювіо-гляціальних відкладах.
При переході від глинисто-піщаних ґрунтів до супіщаних процент вмісту піску зменшується від 90,9 % до 74,1 %, а фракції фізичної глини збільшуються від 3,2 % до 16,0 % і більше, грубого пилу від 6,0 % до 16,8 %. Відповідно до цього потенціальний лісорослинний ефект збільшується від глинисто-піщаних ґрунтів до супіщаних.
Із дерново-слабопідзолистих ґрунтів найбільше поширення мають середньо-дерново-слабопідзолисті, які характеризуються максимальним показником по вмісту фізичної глини, зольних елементів і гумусу. Вони мають легкий механічний склад, високу мінералізацію органічних речовин, більш сприятливий водно-повітряний режим і відносяться до сугрудкових умов місцезростання.
В Страдчівському лісництві зустрічаються слабо-дерново-слабопідзолисті ґрунти, які мають відносно низький лісорослинних ефект і відносяться, в основному, до суборів (В2 – В3) і рідше до сугрудків (С2 – С3). Окремі ділянки таких ґрунтів зустрічаються і в інших лісництвах.
     Сірі лісові ґрунти поширені, в основному, у Великопільському лісництві. Вони характеризуються легко суглинистим і піщано-легкосуглинистим складом, так як вони формуються на лесових відкладах такого ж механічного складу. На профілі цих ґрунтів досить чітко вимальовуються всі генетичні горизонти виносу (слювій) і вторинного накопичення (ілювій). Сірі лісові ґрунти представлені двома видами: сірими і темно-сірими. Власне, сірі лісові ґрунти мають таку будову: верхній горизонт – гумусо-акумулятивний сірого кольору. Під дією карбонату кальцію в них інтенсивно проходить нейтралізація органічних кислот і накопичення перегною. Товщина лісової підстилки не перевищує 3 см, розклад її проходить інтенсивно – за 1,0 – 1,5 роки. Кількість гумусу в горизонті Н0 в середньому 4,3 %, в гумусо-акумулятивному горизонті (на глибині 14 – 25 см) – до 2,5 %, в елювіальному (перехідному) горизонті (25 – 90 см) – в середньому 1,9 %. Реакція ґрунтового розчину нейтральна.
     Дерново-карбонатні ґрунти – рендзини характерні для бучин і субучин. Вони приурочені до підвищених елементів рельєфу, де близько до поверхні підходять вапнякові породи.
Болотні ґрунти поширені по понижених елементах рельєфу в заплавах річки Верещиці і її приток, в основному, це торф’яно-болотні ґрунти і їх поширення незначне. Загалом ґрунти добре дреновані, ґрунтові води, в залежності від рельєфу та потужності водонепроникних горизонтів, розміщені на глибині від 1 до 15–25 м. Болотних та перезволожених ділянок небагато. Майже для всіх ґрунтів характерна відносно висока родючість, що сприяє формуванню порівняно високопродуктивних насаджень.
У зв’язку з великою різноманітністю форм рельєфу і типів ґрунтів та сприятливими кліматичними умовами в лісах Розточчя знаходимо майже всі види деревних порід, що ростуть у західних областях України. Природно росте в насадженнях лісокомбінату 51 вид деревних та чагарникових порід, багатою є і трав’яниста рослинність.
Бук лісовий (Fagus silvatica) має тут свою північну межу поширення, ялівець звичайний (Juniperus communis) – східну, сосна звичайна (Pinus silvestris) – південно-східну, ялиця біла (Abias alba) та ялина європейська (Picea abies) трапляються лише острівними біогрупами. На торф’яниках біля озер збереглись північні релікти – береза низька (Betula humilis), верба лапландська (Salix livida), та сиза (S. Laponum), синюха лазурна (Polemonium coeruleum), митник „царський скипітер” (Pedicularis sceptrum), білозір болотний (Saxifraga hirculus) та інші. На підвищених місцях зустрічаються карпатські елементи – беладонна (Belladona officinalis), купина мутовчата (Polygonatum verticillatum), лісовий салат смердючий (Aphoseris phoetida), а на вапнякових скелях залишились степові релікти – кизильник чорноплідний (Cotoneaster melanocarpa), келерія сиза (Koeleria glauca) та деякі інші. Серед деревної, чагарникової та трав’янистої рослинності багато лікарських рослин, біля 70 видів. Трапляються також рідкісні та зникаючі рослини, занесені до „Червоної книги”.
     Різноманітною є і фауна теренів лісокомбінату. З ссавців найбільш розповсюджені: сарна європейська (Capreolus capreolus), заєць сірий (Lepora europaeus), кабан звичайний (Sus scrofa), лис звичайний (Vulpes vulpes), білка звичайна (Sciurus vulgaris), рідше трапляються – куниця лісова (Martes martes), борсук звичайний (Meles meles), тхір чорний (Mustela putorius), інколи з’являються лось (Alces alces), олень (Cervus elaphus), вовк (Canis lupus). Порівняно досить розповсюджені представники родин мишачі (Muridae) і соневих, які нерідко завдають шкоди лісовим культурам.
З птахів найбільш багаточисельні  горлиця звичайна (Stroptepelia turtur), дятли (Piciade), сойка (Garrulus glandarius), зозуля звичайна (Cuculus canorus), сіра ворона (Corvus corone cornix), сорока (Pica pica), дещо рідше вальдшнеп (Scolopax rusticola), крижень (Anas platyrhynchos), сови (Strigidea) та ін., на лісових галявинах трапляється куріпка сіра (Perdix perdix). Порівняно частими є представники дрібних комахоїдних птахів із родин синицеві (Paridae), дроздові (Turdidae), мухоловки (Muscicapidae) та ін.
     Багатий і світ комах, серед яких трапляються окремі види, занесені до „Червоної книги”.
     Все це свідчить про різноманітність рослинного і тваринного світу, що збільшує цінність цього району як бази для навчання, практик і науково-дослідних робіт студентів та науковців.